Чорнi-чорнi пагорби виблискують у сонячному промiннi пiд якравим блакитним небом. I кожен iз них помережаний дивними вiзерунками -- здалеку цi напiвкруги нагадують риб'ячу луску, а зблизька -- маленькi "кишеньки", у кожнiй iз яких щось зеленiє.

Що це? Слiди давньої цивiлiзацiї? "Знаки", якi нам залишили чужопланетяни -- на зразок знаменитих геоглiфiв у пустелi Наска? Поки не пiдiйдеш впритул, не зрозумiєш. Це -- виноградник! I в кожнiй iз чорних "долоньок" ховається вiд вiтрiв виноградна лоза.

Десятки тисяч "герiй" -- саме так називаються цi "кишеньки" -- розтягнулися на 2 тисячах гектарiв. Ця мiсцевiсть, Ла-Герiя, нещодавно потрапила до списку пам'яток культури ЮНЕСКО. Воно й не дивно. Таке можна побачити тiльки на Лансароте -- нiде у свiтi бiльше не вирощують виноград у таких умовах. I вино iз нього виходить особливе, на iншi не схоже. Наповнене сонцем -- адже на Канарах за рiк буває щонайбiльше 15 -- 20 хмарних i дощових днiв, зiгрiте жаром вулканiв, який тут пiдбирається до тонкого шару грунту зовсiм близько, iнодi й на два-три метри...

Рiльництво на Марсi

...Енолог Томас Меса, що працює у найдавнiшiй iз бодег (винарень) Канарських островiв "El Grifo", наливає у бокал золотисте вино. З усмiшкою пiднiмає, аби рiдина заiскрилася у променях сонця. "Це
мальвазiя, яку у давнину називали "напоєм богiв", -- каже. -- Ви читали Шекспiра? Майже у кожному своєму творi вiн не обходився без згадки про це вино, бо дуже його любив".

Мальвазiю пили на бенкетах у королiвських палацах Англiї, Iспанiї, Австрiї. Кiлька столiть тому у свiтi над усе цiнували природно солодке, "густе" вино, схоже на сучаснi лiкери, i цей напiй коштував дуже дорого. Винороби Лансароте процвiтали й рахували прибутки -- аж раптом у 1730 роцi тут прокинулися вулкани. Три десятки вогнедишних велетнiв вивергали вогонь шiсть рокiв поспiль! Зелений та родючий острiв серед Атлантичного океану перетворився на пустелю, вкриту вулканiчною лавою... Здавалося, тут нiщо бiльше не виросте.

Однак працелюбнi селяни навiть "марсiанський" ландшафт змогли "приручити". Вулканiчний попiл та лава, що здавалися ворогами, перетворилися на помiчникiв. От тiльки "спiвпрацювати" вони погоджуються лише з людьми: технологiя роботи на вулканiчних виноградниках така, що й досi доводиться все виконувати вручну, механiзацiя тут не проходить.

Тож i досi, як майже триста рокiв тому, виноградарi, аби посадити лозу, викопують у вулканiчному попелi ямку -- дiаметром близько п'яти метрiв i глибиною два метри, iнодi укрiплюють її уламками лави. Таким
чином вирiшують одразу кiлька завдань: лоза пускає коренi у родючий грунт, а "кишенька" забезпечує її вологою -- на стiнах ямки утворюється роса, що стiкає до рослини та утримується у пухкому вулканiчному попелi. Тож не треба будувати зрошувальних систем.

Навколо ямок викладають невисокi огорожi з базальту у формi пiвмiсяця -- вони захищають вiд пасатiв, якi завжди дмуть з одного боку, зi сторони Африки. А що на Лансароте майже завжди сонячно, не треба виводити виноград на "шпалери" чи якось по-iншому пiднiмати над землею -- тепла та свiтла i так вистачає.

Як i столiття тому

"Ми вирощуємо виноград за найдавнiшою технологiєю, -- веде далi Томас Меса. -- Нам не треба робити пiдщеп, як на європейських виноградниках. Фiлоксера, яка свого часу знищила лози в усiй Європи, до Канарських островiв не добралася. Тож ми зберегли усi давнi сорти -- i нинiшнє вино таке ж, як i столiття тому".

Наприкiнцi липня починають збирати врожай. I тут машини не допоможуть: кожне гроно знiмають вручну i складають у 20-кiлограмовi коробки. Як правило, з однiєї "герiї" мають 1 -- 2 коробки -- залежно вiд сорту винограду. I вiдразу ж вiдправляють на виноробню, де врожай перетворюють на вино.

"Спершу стиглi ягоди знiмають з гребенiв, розминають i охолоджують до 12 градусiв, потiм кiлька годин вимочують, а тодi сусло пресують i витискають, -- розповiдає Томас. -- Далi триває ферментацiя, яку переривають, коли у рiдинi зафiксують потрiбний рiвень цукру. Потiм чекають, доки вино висвiтлиться, а вже пiсля того фiльтрують i розливають у пляшки".

Загалом на Лансароте виробляють понад два мiльйони лiтрiв вина на рiк. Найбiльше -- бiлого, однак є i червоне, i лiкери, i навiть вулканiчне iгристе, з бульбашками, яке роблять за "шампанською" технологiєю.

Чим пахне?

...Енолог бере зi столу ще одну пляшку, вiдкорковує, запрошує скуштувати. Кiмнату наповнює легкий аромат бiлих квiтiв, м'яти, зелених яблук -- пахне, наче дорогi вишуканi парфуми!

"Це "Мальвазiя дольче", наша гордiсть, -- хвалиться. -- Цього року у травнi її нагородили золотою медаллю у Хорватiї на конкурсi мальвазiй з усього свiту. А днями "золотом" її вiдзначили на "Monde Selection" у Брюсселi, конкурсi, що проводиться пiд егiдою ЄС та Мiжнародної асоцiацiї виноробiв. Експерти вибiр свiй робили наослiп -- i визнали, що наше вино не гiрше за те, що зi знаменитих виноградникiв Бордо!".

Є, правда, приємний нюанс: вулканiчнi вина з Лансароте трохи дешевшi за легендарнi французькi -- цiни починаються з шести євро за пляшку.